Листопадове

 

Зріза ножем останні краплі зойку

Листопадів скрипучий баритон;

Вже шерхіт листя у повітрі носить,

Й зникає силует поміж колон.

 

Ось капелюх обтрушує свій змоклий.

І гострить ніж, старий мисливський ніж.

На хворий сад суворий ронить погляд.

Відходить сад, і він піде туди ж.

 

Ще промайне в старих дощаних дверях,

Подивиться, зіпершися на пліт,

Як червоніє калиновий кетяг

На сірім тлі відосенілих днів.

 

Валерія Дмитрук

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki