Вербна неділя

Маленька Оксаночка не хотіла вкладатися спати. 
– Вже час засинати, крихітко — сказала бабуня. –Зараз я тобі про стародавнє свято розповім, тим паче, що воно чекає завтра прямо на нашому порозі. Лежи тихесенько і слухай. Було це дуже давно. Існує на землі старовинне місто Єрусалим.Оточене воно морями.Одне називається Середземним, а друге — Мертвим. 
– Бабусю, а чому море мертве? Хіба таке буває? 
— Буває, дитинко.Воно найбільш солоне на планеті Земля. Не живуть там ні рибки, ні молюски, ані водорості. Навіть якщо вони туди випадково потрапляють — гинуть від надзвичайно солоної водички. Зрозуміла, сонечко? 
– Якось дивно, бабуню.Навіщо море без рибок? 
– У природі багато чого невідомого.Ось і такі дива бувають. Водичка випаровується, а сіль залишається, і так відбувається вже багато-багато століть. На чому ми зупинились? … За християнским повір’ям, коли приходила Вербна неділя, люди у Єрусалимі зустрічали Христа пальмовим листям. Вони розкладали його прямо на дорозі. А Ісус по тому зеленому килиму заїжджав на віслюкові у місто.
– Чому Ісус їхав на віслюку?
– Тому що віслюк цінна домашня тварина, яка символізує покірність, слухняність.
–А для чого гілочки пальми зламувати? Їй же боляче? — сипала питаннями онука. 
– Гілочками фінікової пальми люди вітали Спасителя. Це така традиція… Мабуть… пальмі боляче… Але люди звикли вшановувати поважних гостей саме так. У нас не ростуть подібні рослини, тому українці ходять до церкви з гілками верби. Ти, Оксаночко, Їх котиками називаєш. 
– Бабуню, вони такі м’якеньки, пухнасті.
 – Так. Верба першою випускає бруньки навесні. Завтра зранку підемо до церкви і посвятимо наші котики.
–А для чого ? — спитала дівчинка. 
– Освячені гілочки – це знак благодаті. Ми поставимо пухнастиків біля іконок, а наступного року за звичаєм спалимо їх, або кинемо у річку. В цей день раніше у селах люди висаджували вербу скрізь: у полі, біля криниці, на березі коло ставків та річок. Тому їх так багато росте навкруги. Поважне дерево. А якщо подряпинку зробиш, я тобі листочка прикладу – і ранка загоїться. Існують рецепти, якими й досі лікуються люди. Підростеш, і я навчу тебе деяким секретам.
– Добре, бабуню. 
–Відпочивай, дитинко. Солодких снів, моя пташечко.

13.04.2014

ЛюсиЯ

Читать полностью: http://h.ua/story/402175/#ixzz34qR1Eeyx

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki