Доторкання

Доторкнешся рукою
до моєї душі…
Доторкнешся словами
до неба…
Ми так поспішали
галасливими людними вулицями…
Що забули про тишу
і про щирість погляду…
Розбивалися хвилі
криками чайок,
що у небі самотності
єднали тривання крихке…
Немов прозорою ниткою —
так, що вже не розірвати…
Ти чуєш це?..
Затримай свою руку
у моїх долонях…

Автор: Агата Аргентум • поезія • 2 • Мітки: Vel Dem, музика, поезія