інформаційні війни

Люди і збочення інформаційної доби

Люди і збочення інформаційної доби

“І навіщо витрачати нерви на тих, хто заробляє гроші?” — почула сьогодні запитання.

Цілком слушно і справедливо.

Адже триває на повну й набирає обертів “інформаційна війна”, яку проголосили і  усіляко підтримують саме ті “матінки й батечки Кураж”, котрі щодня на цьому заробляють.

Бо яка притомна людина бігатиме десятками сайтів з коментарями до геть усіх публікацій, а головно, — до тих, де найгучніша, найзапекліша сварка?

Яка притомна людина збиратиме й публікуватиме під виглядом “журналістського матеріалу” зливи бруду від тролів, просіяного крізь решето, аби-сь повизбирувати те, що написали “вороги”?..

Яка притомна людина наполегливо сіятиме бруд і сварки замість намагань шукати порозуміння, займатися творчістю, а якщо й вихованням, то таки не свиней, а людей?.. Бо у зливах багна нормально почуватися може лише свиня… Так, за багатьма біологічними показниками — найближча до людини істота. А щодо деяких представників сучасного суспільства, — і за такими показниками, як інтелект, моральність, сумління.

На кого перетворюються люди, для яких і розвагою, і “творчістю” стало оце “брудоносіння й брудомішання”? Деградація і реґрес — очевидні.

Якщо спробувати прикласти до сучасного соціуму, який творить інформаційний дискурс сьогодення, фрейдистську шкалу, то побачимо, що до життєпридатної й життєдайної орієнтації (люблячої, творчої, — за Е.Фромом) — дуже й дуже далеко. Деструктивне застрягання на другій (анальній) стадії розвитку та неприхована насолода від збочень, “дарованих” подібним станом, оприявнюють геть не позитивну тенденцію.

За психоаналітичною версією, індивід, що не зміг конструктивно розв’язати конфлікти якогось (чи кількох) етапів свого онтопсихоґенезу, може йти далі, періодично відчуваючи потім відголоски колишніх психотравм (що, власне, кілька століть і відбувалося досі з українським народом, і що спричинило нинішнє загострення), або ж — застрягнути на якійсь стадії й деградувати. І саме принцип насолоди тут відіграє чи не визначальну роль.

Як відомо психологам, невротик не отримує задоволення від отриманих колись психотравм та їх наслідків. Натомість у психотиків — вивернута шкала цінностей та понять, і саме вони отримують задоволення від збочень, від деструкції, від руйнації, від бруду.

Тож, що ми спостерігаємо?

Тенденцію до переходу від нейротизму до психотизму. А це вже — парафія не психологів, а психіатрів. Це — “клініка”, де процеси найчастіш — незворотні.

Розщеплену свідомість індивіда майже неможливо відновити у повністю здоровому вигляді. Розщеплена свідомість дарує такі задоволення, як відчуття власної непогрішимості і правоти (в усіх помилках завжди “винен хтось інший”, — друге “я”, сусід і т.д.), атрофуються приписи супер-его (сумління, відчуття сорому), відкидається “гніт культури”, і індивід скочується до чи не первісного стану.

Приблизно те ж відбувається і з цілим суспільством, свідомість переважної більшості якого після багаторічного “граблестрибання” нарешті віднайшла рятівний спосіб самозахисту від поодиноких докорів сумління, панацею геть на усе, – “це усе вони, вороги погані”, — де “вони” — не важить хто, адже це лише химери підсвідомості, що витісняє відчуття провини й перекладає її на будь-кого, аби лиш — подалі від себе.

Звісно, цей процес реґресу соціуму було підготовлено й інспіровано “спеціально підготовленими” людьми. І якщо хтось з них обив і продовжує це робити свідомо, заради відомої йому мети, є й такі, хто робить це напівсвідомо (за віру, за платню, за піар), а інші — несвідомо заковтують наживку. І, в результаті, розмови, спілкування, творчість, обмін інформацією, рівень її подачі та сприйняття невпинно скочуються все нижче.

Якої ж мети насправді може досягти той, хто свідомо офірував здоровим глуздом і притомною свідомістю, — буде це людина чи ціле суспільство?..

 

10.07.2014

Чому в українському медіапросторі неприйнятний конструктив?

Чому в українському медіапросторі неприйнятний конструктив?

Рік тому зареєструвалася на українському порталі громадянської журналістики Хайвей. Ресурс із досить цікавим інтерфейсом, набором функцій та можливістю для самореалізації авторів із різними інтересами й поглядами.

Після досвіду спілкування на більш заполітизованих ресурсах Хайвей видався такою собі творчою віддушиною, де, начебто, можна було спілкуватися на творчі теми, давати й вислуховувати конструктивну критику та ділитися досвідом з “колегами по перу” і  просто цікавими людьми.

Але усе це, як виявилося, лише на перший погляд. Не думаю, що людям непричетним була б дуже цікавою й зрозумілою епопея того, кого й за що там банили, а яких політичних провокаторів ледь не під руки підтримують на ресурсі Хайвей. Як кажуть, — не суди людину, поки не походиш у її мокасинах ;))

Отож, після річного ходіння у хайвеївських “мокасинах”, буду лаконічною й наведу лише один вірш, що так і не пройшов модерацію, бо його автора було забанено і видалено його акаунт

І подумаємо — якщо на українському медіаресурсі Хайвей “вказують на двері” авторам, що намагаються внести конструктив у наш інфопростір, а залишають тих, хто не творить власних матеріалів (нагадую, на порталі громадянської журналістики!), і лише передруковує провокативні агітки, — до чого підштовхують і готують українське суспільство?

 

Вірш автора Shinha, що так і не пройшов премодерацію на Хайвеї:

 

Вінничанам
         1
Чудові міста є на світі
Сказати не вистачить слів
Про  Київ в каштановім цвіті,
А також укоханий Львів
Та серце лишилось з тобою
Де кращі минали літа,
У місті над Бугом-рікою,
На тихих його берегах
refrain
Там зорі у небі смарагдами сяють
Над сріблом нічної ріки
І де б я не жив, я завжди пам”ятаю
Це місто, мої земляки
        2
У парків зелених аллеях
Здається спиняється час…
Варшава, Париж та Корея
Я знову пригадую вас
Малі Хутори і Казарми
Сабарів , Каліча, Садки
Можайка, Мури, П”ятничани
І  Старого Міста стежки
refrain
Там  зорі у небі смарагдами сяють
Над сріблом нічної ріки
І де б я не був, а про вас пам”ятаю
Мої дорогі земляки
         3
Куди б не закинула доля
До самих далеких країв
Душею я лину додому
До рідних мені берегів
Це місто фонтанами грає,
Хай щастя прийде в кожен дім
Хай землю цю Буг зберігає
Усім вінничанам моїм
refrain
Там  зорі у небі смарагдами сяють
Над сріблом нічної ріки
І хто б я не був, всім вам щастя бажаю
Мої дорогі земляки
Coda

http://blog.i.ua/user/6422685/1433503/