Сер 14 2014
“Хамство треба любити і насолоджуватися ним”?
“Хамство – це свідома зневага до норм моральної гігієни” (І.Геворгян)
Зурла Лоци УжгородТы какого *ера, п*йдон, здесь, на*иг, на украинском ресурсе делаешь?
Зурла Лоци Ужгород Шо ви патякаєте? Для чого цю всю бурду від Аргентуи толочите?
Зурла Лоци Ужгород Вам робити нічого? Пишіть про скрипки та піаніно і дайте Оресту спокій, бо їй бо, я не витримаю і візьмуся за тро-ло-ло серйозно.
Зурла Лоци Ужгород Ви в школі вчитель? Наглядач в церковному хорі? конвоїр?
Зурла Лоци Ужгород Куди надо, туди й дивиться. Вакансія надзіратєля на сайті жме под мишками?
Зурла Лоци Ужгород У тебя, буркинафасо даже есть жена? ты меня удивляешь своим патриотизмом. А интернационализмом и подавно. ты камуфлист вообще-то в жизни хоть одного жида видел? А америкашу? И зулуса тоже… Ну-ну…
Психологи-дослідники знайшли визначення для такого явища, як хамство – “тваринний автоматизм”. Адже вдаються до такої “зброї” переважно люди примітивні, з недорозвиненою інтелектуально-вольовою сферою, а натомість – із загостреними тваринними інстинктами.
Які особи найбільш схильні до хамства? Це найперш – люди із заниженою самооцінкою; люди з низькою моральною компетентністю (ті, яких елементарно ніхто не навчив поняттям етики й поведінки у соціумі); люди, що перебувають в умовах анонімності. При цьому третій пункт сам по собі зазвичай не відіграє ролі без перших двох.
Основна з причин хамства – це невміння людини виразити себе, а тому хамство можна розглядати як спробу раба збунтуватися супроти свого рабського становища. От тільки ніхто крім даного суб’єкта у його обмеженості й небажанні розвиватися, рости, — не винен. Отже, раб, який не усвідомлює власної відповідальності за своє становище (насамперед, моральне), і, відповідно, не знаходить способу його змінити, перетворюється на хама.
Процитую психолога В.Ромека: “Хамство має на меті зруйнувати вашу психологічну цілісність та завадити розвиткові, а конструктивна критика тим і конструктивна, що спрямована на відновлення та (або) розвиток особистості” (с).
Здавна слов’яни не ображали юродивих, блазнів, що навіть розважали їх. Але це не стосувалося нахаб і хамів, які не обмежуються своєю специфічною нішею у соціумі, а, немов ті зозулята, намагаються зайняти місця повноцінних людей. Недарма кажуть, що нахабність, — друге щастя. Тому навряд варто попускати хамство на самотік і спокійно мовчки споглядати на хама в ролі цербера. Адже будь-який хам – порожня бульбашка.
Останні коментарі