Лип 29 2015

Жаль (миниатюра Ирины Зауэр)

Еще не осень. Немного жаль. Время между летом и зимой, как всякая граница, подводит до боли близко к краю. Краю понимания, границе ностальгии — «ах, как было до!», которая так манит лишь потому, что не знаешь, как будет после.

Или знаешь. Вот сейчас, закроешь глаза и вспомнишь… что? Помнить не то же самое, что знать? Пусть так. Но на границе стирается и эта разница. И вот…

…осенние листья шуршат под ногами. Листья-лица. Общая на всех судьба не делает их одинаковыми — как не делает и нас. Поднимешь, вглядишься. Лето писало свой портрет зеленью, желтизной, синевой, но где-то и как-то краски смешались, и вышло — золото, обратная сторона которого, как на всякой палитре смешанных красок — печальная бурость. И все же — это лица, которые можно взять в ладонь и рассмотреть. Увидеть свой март или июль. Вспомнить — и заново узнать, как чудесны были дни и ночи. Провести пальцем по линии чьей-то жизни, тонкому шраму черенка, державшему, да не удержавшему лист на ветке — и подумать о собственных шрамах. Сделанных ошибках, непринятых решениях, случайных словах. Смахнуть каплю росы или дождя, как слезу, понимая, что этим никого не утешишь. И все-таки понять, что, глядя в лицо листа, чужое, незнакомое, все равно думаешь о своем.

…лица прохожих другие. Нет, дело не в том, что каждый из них незнаком. Просто он незнаком иначе. Это осенняя чуждость, легкое недоумение, неверие — как, это все? Лету конец? И вместе с ним — еще чему-то? Похожесть тоже другая, но думать об этом странно неудобно, словно это летние мысли, и в осеннем дне они не помещаются. И опять — если узнаешь в ком-то себя, в этом не будет ничего удивительного. А если не узнаешь, то тоже, может быть, себя.

…твое собственное лицо. Разве ты можешь быть летней или осенней? Наверное нет. Но можешь быть предельной, граничной. И тогда ностальгия по ушедшему — это ностальгия по себе.

…лицо чьей-то печали, образ человека, испытавшего свою осень и вложившего ее в слова хокку:

Так не бывает:

Все было — и все ушло.

Но так есть. Осень.

…и финал этой истории — лица тех, кто прочтет написанное. Их я тоже могу представить, и даже если ошибусь — ненамного, потому что словами умею делать любые лица печальными, недовольными, удивленными или счастливыми.

Но это потом, потом, ведь сейчас еще лето.

http://writercenter.ru/library/filosofija/sbornik-miniatjur/igra-v-verevochku/212021.html

Автор: Агата Аргентум • Актуальне з Мережі • 0

Лис 19 2014

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

Андрій Макс

Zen Antipop .

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

1. По-перше, це красиво! Українська є не лише однією з найдавніших, але й чи не наймелодійнішою мовою світу.

2. Це додає вам шарму. Бо російською навіть останній лугандонець може, і друг стєпєй калмик. А от гарною українською…

3. Це стильно й концептуально: жити в окремій країні та спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави, наприклад.

4. Це добре для економіки. Що більше людей спілкуються виключно українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під нашу мову. А то не лише створює додаткові перепони для конкурентів наших фірм (а отже певним чином захищає наш ринок, що в епоху глобалізації є вкрай важливим), але й також надає можливість заробити нашим людям і компаніям, зокрема – надаючи послуги з тієї адаптації.

5. Це захищає наш інформаційний простір не лише від проникнення в нього недружньої пропаганди, але й ускладнює збір даних з боку ворожої розвідки. Особливо це стосується чутливих сфер, як то радіоперемовини військових, тощо. Але й відкритих джерел це стосується не менше.

6. Це забезпечує зв’язок поколінь і безперервність культурного й історичного спадку народу України. Навіть якщо ваші батьки є російськомовними, то їхні батьки швидше за все були україномовними, так само як і всі попередні покоління вашої родини. Навіть пращури педставників інших національностей, які споконвічно жили на нашій землі, поряд зі своєю національною мовою говорили ще й українською. Зокрема це стосується євреїв. Та й навіть якщо ваша родина – етнічні росіяни й усі ваші пращури володіли лише російською, то зараз саме час особисто вам започаткувати нову родинну традицію. Чому ні? Адже ваша родина й нащадки будуть жити тут, тож інтереси України – це й їхні інтереси також!

7. Якщо ми самі, живучи в себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас будуть поважати інші народи? Не треба буде пояснювати іноземцеві (зокрема й росіянину), чому ти українець з України розмовляєш лише російською. Також це змушуватиме іноземців, що приїздять в Україну вчитися, працювати або жити, вивчати саме українську, а не російську.

8. Як показують останні події, занадто багато говорити російською небезпечно – вас можуть на цій підставі прийти “визволяти” зелені чоловічки путлєра, навіть якщо ви цього насправді не бажаєте. Крим, а особливо Донбас, вже догралися – не повторюйте цих помилок!

А зараз кілька порад щодо того, ЯК ПОЛЕГШИТИ СОБІ ПЕРЕХІД НА УКРАЇНСЬКУ:

1. Не соромтеся того, що ви наразі не надто досконало вмієте говорити українською. Якщо ви не робитимете це регулярно, то ваше вміння НІКОЛИ не вдосконалиться. Єдиний спосіб оволодіти мовою – це регулярно її застосовувати. Що більше ви говоритимете українською, то легше й краще вам це вдаватиметься.

2. Більше читайте українською. Купуйте українські книжки, газети та журнали, дивіться українські передачі, слухайте україномовне радіо. Дивіться фільми українською. Або такі, що дубльовані українською (тим паче, що професійний український дубляж часто є кращим за російський). В кінотеатрі йдіть на україномовний сеанс. Коли завантажуєте кіно з інтернету, шукайте копію з українським дубляжем. До речі, її дуже легко знайти. Майже всі фільми, наприклад, на ex.ua мають копію, де є кілька звукових доріжок, серед яких дуже часто є українська. Під час перегляду обирайте саме її.

3. Якщо вам психологічно (або з інших причин) важко одразу перейти на тотальне спілкування українською, робіть це частково та/або поступово. Наприклад, почніть спілкуватися українською в себе в родині, або серед найближчих друзів. Або, коли потрапляєте у нове коло спілкування – спілкуйтесь одразу українською. Якщо вас не знали раніше, ні в кого не виникне здивування та зайвих запитань на кшталт, “чего это ты вдруг по-украински заговорил?” Або спілкуйтеся виключно українською з незнайомими людьми – в транспорті, на вулиці, в магазині чи в ресторані, під час спілкування з операторами гарячих ліній, з міліцією та іншими держслужбовцями тощо. Це не лише полегшить вам психологічний перехід на мову, але й сприятиме відновленню україномовного навколишнього середовища. Бо досі, зокрема в Києві, панує феномен, що навіть коли людина вдома та з друзями спілкується природньо українською, то у громадських місцях та/або на роботі все одно переходить на російську (бо “так заведено”). Маємо змогу створити протилежний тренд.

4. Якщо не можете українізуватися самі, українізуйте своїх (майбутніх) дітей. Купуйте їм українські дитячі книжки, показуйте україномовні мультики, тощо. Віддайте їх до українського садочку, школи, класу. Всіляко плекайте їхню любов та повагу до української мови, історії, традицій, культури.

5. Коли ви за кордоном, розмовляйте лише українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких в світі зараз люблять ще менше, ніж раніше. Не будьте схожим на “русо-турісто”!

6. Почніть писати виключно українською. Наприклад ділові листи, або у твітері.

7. Крім того, українізуйте речі навколо себе:
– змініть інтерфейс телефона, інших ґаджетів, комп’ютера, веб-сайтів і соцмереж на українську. Наприклад, всі девайси від Apple завжди підтримували українську мову “з коробки” й не потребують додаткового її встановлення – просто поміняйте мову інтерфейсу в налаштуваннях і все. Facebook, twitter і навіть ВК й Одноклассники мають українську локалізацію (хоча останніми двома не рекомендує користуватися навіть СБУ) 
– в банкоматі, таксофоні та скрізь, де є можливість, обирайте українську. Де нема – запитуйте у власників, чому, й вимагайте, щоб було.
– коли шукаєте щось у Ґуґлі чи де-інде, шукайте спочатку українською. Не хвилюйтеся, Ґуґл розумний і навіть російськомовні результати ви не пропустите, якщо вони будуть релевантні вашому запиту. Коли юзаєте Вікіпедію, заходьте спершу на українську версію, а на іншомовну лише, якщо такої статті в українській нема або ж інформації в ній не достатньо. Як альтернативу зразу раджу не російську, а англійську версію – вона зазвичай повніша й об’єктивніша, особливо зі спірних питань. Оці запити та фактичні переходи на україномовні сайти або їхні версії є вкрай важливими для підвищення статусу української у кіберпросторі, бо статистика все це враховує.
– коли пишете оголошення чи табличку, пишіть українською. Навіть якщо це напис на вашому гаражі або оголошення в вас у під’їзді.

Гадаю, ви зрозуміли ідею. Можна ще багато чого тут вигадати. І все це легко перетворити на веселу гру й навіть змагання. Хоча б і на змагання із самим собою. А головне, якщо ми самі почнемо усе це робити, жодних зусиль держави у цьому потрібному напрямку не знадобиться. Ми ж із вами вже переконалися, що суспільство діє значно швидше й дієвіше за державу. До того ж, у держави зараз є завдання важливіші. Люстрація, наприклад.

І ще. Якщо ви бажаєте любити Україну виключно або здебільшого російською (чи будь-якою іншою мовою) – це ваше право, я на нього не посягаю. Робіть як вважаєте за потрібне. Але перед тим все ж перечитайте ще раз перші 8 пунктів цього допису й пообіцяйте мені подумати про викладені там думки, гаразд?

Читать полностью: http://h.ua/story/410100/#ixzz3HaIMNiLD

Автор: Агата Аргентум • Актуальне з Мережі • 4