Вер 15 2014
Осіннє
Зіграй свою мелодію
наодинці.
Як у прочинене вікно
терпкі пахощі гілля
стукотітимуть.
І гульвіса-вітер
пожовклого дня
гортатиме газету,
що з її сторінок
посміхалось минуле.
…Що для когось — учора.
а для інших — назавжди.
Безборонне обертання
з літа — до осені —
перелічує твої дні
холодним стукотом
“день-ніч “…
…Неоднаково
Валерія Дмитрук
Вер 15, 2014 @ 21:32:42
гарний вірш…
не так сумно осінню – бо, у слов’ян новий рік розпочинався з вересня… нове життя починалось…
Вер 15, 2014 @ 23:43:55
Нове життя з вересня?
Це надихає )) Тоді попереду іще стільки цікавого 
https://www.youtube.com/watch?v=Ia9uXumYrXQ
Вер 16, 2014 @ 18:43:48
Хай жовте листя
Руки цілує твої…
Остання осінь.
Наче чужий читаєш
Свій щоденник літа…
Вер 18, 2014 @ 22:49:36
Як я рада Вас “бачити” ))) Спасибі, що заглянули
Вер 19, 2014 @ 00:46:01
І це літо минуло.
За літами літа…
А сонце — усе сходить,
І ми під ним )