Прощання з літом
Якоюсь мірою це гра –
Театр, актори, люди хворі
І вже – пора.
Невже – пора?
Так, це Чайковський – «Пори року».
Пора стояла на порі,
А він пройшов, розбивши спокій
І погляд в погляді глибокий
Втопила я
Осінні сни…
Де все чекається весни.
Погасли ноти у роялі…
А що там далі, що там далі?..
Сумне смеркання, сон Далі,
Той глек, розбитий Магометом…
Він був, здається, епілептик.
Спинися, мить… І вже – щемить.
І пролітає неодмінно…
І хтось кудись привносить зміни.
Чекай зими, – віщують сни.
Де ми – одні, де ми – самі…
Так само – в літі ноти сходять.
А я – спускаюся по сходах.
Розсиплеш зойки – наче роси.
Надвечір міняться покоси…
І все згасає у імлі…
Театр постане на землі.