Самотня земля
На самотній землі
Ти вдивляєшся в небо,
І вогнем проплива
Знову сонце на дні.
На замшілому дні
Постарілого неба,
Що, за літо втомившись,
Чекає зими.
І проміння спада,
Не розбившись на скалки.
Лиш розвіється в хвилях
І тихо мигтить.
Обгоріла стерня
Твої кроки опалить.
Ти підеш, і самотність
Землі заболить.
Лип 23, 2014 @ 11:35:13
Справжня поезія, Агато. Гарно!
Оці рядки сподобались особливо:
На замшілому дні
Постарілого неба,
Що, за літо втомившись,
Чекає зими.
Лип 23, 2014 @ 13:20:10
Щиро дякую, Ліліт, за увагу ) рада, що читаєте
Лип 23, 2014 @ 15:51:07
Чудова, Небуденна поезія… Щиро…
Лип 24, 2014 @ 17:13:18
Дякую ))
Лип 25, 2014 @ 00:41:30
Даже сказать нечего.
Лип 28, 2014 @ 22:00:59