Чер 4 2014
Мандрівки буттям
Світає… і краплини срібляться на траві й гілках дерев…
Починається новий день…
…Кожна подорож приносить нам щось нове, завершується чи плавно перетікає у мандрівки, що несуть із собою зміну пейзажів, контексту й настрою…
Але часом виникає бажання погортати альбом зі старими й новішими враженнями, доторкнутись до тих почуттів, і отримати якийсь імпульс аби йти далі.
…Отже, щось пригадається, щось буде зібрано й розставлено по поличках, а щось — іще чекає на своє втілення на цих віртуальних сторінках.
Чер 04, 2014 @ 10:24:30
Як часто спогади, навіть не мандрів, а звичайних прогулянок, щось не значн у них, іноді повертають свідомість у бік того чи іншого свого напрямку… Коли ти мандруєш собі часом і здається, що твій “корабель” це непотопима галера, ти найвправніший командир і весь твій екіпаж то найвідданіші люди… але за бортом бачиш шматочок суші і забуваєш про нього на якийсь час… навіть не просто забуваєш, а ладен знищити ту сушу, бо море навкруг і нічого більше не треба для щастя, для всього людства… тобі здається, що суша не варта зусилль, але насправді приходить момент, коли розумієш, ти сухопутна тварина… тобі варто просто перестати жити рамкою лише дощаної долівки човна…
Чер 05, 2014 @ 11:26:33
“тобі здається, що суша не варта зусилль, але насправді приходить момент, коли розумієш, ти сухопутна тварина… тобі варто просто перестати жити рамкою лише дощаної долівки човна…”
— отак і живемо — між морем і сушею.. забуваючи про одне. здобуваємо інше. й нарешті усвідомлюємо, що це нам непотрібно… бо синій птах щастя вже геть посинів у очікуванні, коли ж припинимо марно боротися зі стихією ;))