Лип 17 2014
“Світське життя”
Неизменные декорации,
Но мельчает, мельчает народ…
Сублимация деградации, –
К торжеству дебилизма ведёт)))
Shinha
Маски посміхаються маскам. Кого треба, гудять, кого треба — вихваляють. Реверанси й пікірування порожньо-грайливими поглядами. Усе — “як годиться”.
А задля чого, власне?..
Улягання законам “світського салону”, що усіх перетворює на штучних ляльок, геть до того, що тим, кого вважаєш друзями, зрештою втомишся намарне вказувати на те, що віщує інтуїція чи досвід. Адже — не можуть чи й не хочуть повірити… Аж допоки не вдарить грім. Та — запізно, як і завжди.
Звісно, ніхто не дочерпався істини, нічиє знання й передчування не є досконалим… Воно усе так. Але ж чому із цим рахуватися маєш саме ти? Чому притишуєш свій голос аж до мовчазности — лише заради того, щоб не скаламутити чийсь спокій зараз?.. Бо ж знаєш, таки передчуваєш грозу!..
Бо усе те марно… І долю не зрушити, а, відповідно, — жодного сенсу у її віщуванні.
Винним все одно завжди виявляється саме той, хто першим відкрив правду…
Салонні маски мають посміхатися ;)
17.07.2014
Лип 17, 2014 @ 13:16:13
Так було завжди – ти щось бачиш,розумієш, але не маєш жодного шансу довести це тому, хто поряд. Але це не означає, що треба “притишувати голос”))
Лип 17, 2014 @ 13:40:47
Воно так, але… часом думаєш, що завдаєш людині болю намарне, бо все одно прозріння прийде окремо, і буде так само болісним, а твої слова — лишень зайве подразнення (“сіль на рани”), а часом — елементарна втома і слабкодухість, — мовляв, — “а хто я, щоб руйнувати чиїсь ілюзії?” ;)
..і так знову й знов усе по колу…
Лип 17, 2014 @ 13:39:50
актуальні думки… злободенні… вічні… Людські…
Лип 17, 2014 @ 13:41:20
..і без відповіді…
Лип 17, 2014 @ 16:33:07
Відповідь дає саме Життя… що справжнє – а що лише Маска… Маски і не вміють говорити Людською Мовою… Людина – Жива, а маски – мертві…
Лип 17, 2014 @ 20:24:05
…
Носили маски мы, себя предохраняя
Но холод проникал, в открытые сердца
И маска приросла, и стала, как живая
Ее не оторвать, с забытого лица…..(((
Лип 20, 2014 @ 20:20:04
Привет, Шинха!
Классный стих. 
Лип 23, 2014 @ 13:36:05
Так, Шинха… втрачається, забувається власне обличчя… а заради чого? ((
Лип 17, 2014 @ 20:26:46
Бувають маски і не салонні))) Нік, це теж маска для захисту)) Загалом вдало вийшло Агато)) Та ще виявляється приємно коли тебе цитують…дивне відчуття
Лип 17, 2014 @ 22:25:36
Усе треба спробувати, чи не так?;)
Одна людина казала, що маска-нік у і-неті — це наш інтерфейс комунікації з людьми, і питання тут не лише в тому, щоб захистити себе від інших, а й у тому, щоб захистити інших від себе… Бо усі ми — люди, і так само можемо й когось зачепити, навіть без злого наміру…
Лип 20, 2014 @ 20:18:35
Верно написано. Надоедают эти маски, обязательства, ожидания.
Лип 23, 2014 @ 13:38:07
Дякую, Крісті )
Як писала Ліна Василівна:
Та нічого. Тільки от що.
На пронизливих вітрах
Облетіло наше листя.
Облетіло його — страх.
Лиш одна є втіха в тому,
Що під небом голубим
Аж тепер вже видно, хто ми,
До самісіньких глибин. … (с)