Лис 6 2014

Венеційська маска. Біль. Фрагмент

І знов, як завжди… Мусила пізнати ще й твій біль, моя найпевніша і найвишуканіша маско. Розвіялись чари венеційського карнавалу, і спізнала твій біль. Та – твою справжність.

Пощо ти торкнувся тієї ніжно-звабливої фарби на її щоці? Прекрасна чужинка, дивовижне творіння старих майстрів, вона полонила чаром якоїсь інакшості та незвичності. Пригадувались давні мадригали й менуети, а думки одразу ставали до ладу, неначе придворні Короля-Сонце.

Із нею було затишно і якось певно. Щільно припасована, та маска одразу починала владарювати – думками, діями, ба навіть настроєм. То була іще та вар’ятка!

Маска-чар, маска-мана, фантомне видиво, що робило інакшим не світ, ні, але свого власника. Маска, що повністю мінила його, і панувала над його світом…

Автор: Агата Аргентум • Художня проза • 4