Сер 27 2014

Безкінечність можна посунути…

 

Безкінечність можна посунути,

нехай собі ще почекає;

п’ємо каламутні думки

з гіркуватим осіннім чаєм.

П’ємо і ховаймось за гордість,

за правила і усталеність,

а думки – до весни вже просяться,

коли осені рух зупиняється;

коли холодно так і зимно,

коли знаєш лише, що треба…

а кому: тобі тут на землі,

а чи там комусь – вже на небі?

Безкінечність іще почекає,

то буденність нас мчить у вир.

Та однак, прохололим чаєм

не зігріти душу, повір.

Автор: Агата Аргентум • поезія • 3 • Мітки: поезія