Січ 19 2015
Коли втрачаєш людину…
Ти ніколи не будеш знати, скільки триватиме ця розлука – на кілька хвилин за рогом чи за стінкою, на півгодини у магазині, на години роботи чи дні, тижні, місяці відрядження. А чи це буде одна-однісінька мить, крізь яку вже ніколи не простягти руку й не доторкнутись до того, хто начеб щойно був настільки близько. […]
Січ 5 2015
Перейти б…
Голос відлунив, бринів і вів за собою… Кудись усе далі й далі, де земля під ногами ставала непевною, а гілки дерев усе тоншими й хисткішими. — Ти мусиш бути там… Знову, як і тоді. Але пройти треба далі, без напівмір, крізь страхи, крізь зрадливість болотяного опертя, — крізь усе те пройти — цього разу — […]
Гру 19 2014
ЗАЧИСТКА
– Сестро.. сестричко! Все?.. Свою війну він ніс із собою, у собі. Пальці іще судомно тягнулися за планшетом, який знову забрала медсестра, а в голові вже спалахували нові вибухи, пронизливо дзижчали кулі, і громадилися трупи ворогів… Смерть, навколо була лише смерть. Бо вона була всередині. Боліла, пекла, виламувала болем, коли вже не розрізнити землі […]
Гру 11 2014
Дощесніг
Сьогодні увесь вечір щось стукало-шаруділо по вікнам. Мрячний тьмавий день закляклими гілками вростав-перетікав у вечір, наливаючись нічним мороком і потойбічними звуками. У темряві поступово зникають тіні, й не відрізнити чорне від білого, а добро від зла. …Виходить, що тіні — породження світла, цієї чи то легкої й безтурботної, чи то пронизливо-нещадної стихії… Втім, увечері […]
Гру 2 2014
Тієї ночі Рибалці наснилося, що згодував своє серце рибам…
Тієї ночі Рибалці наснилося, що згодував своє серце рибам… Мовчазні й невдячні, вони неблимно дивилися на нього крізь товщу води, немов вимагали продовження бенкету. Чого їм іще?.. Роки життя пішли у воду чи за водою. Море завжди усе повертає. От тільки йому вертало лускою, намулом, більшою чи меншою кількістю риби, та, власне, й по всьому… […]
Лис 10 2014
За-ли-ши-ся…
Тобі є що згадати, та ж чи хотілося б?.. Дивно й недоречно зринають колишні сни. Сни твоїх днів і ночей. Заплутаність емоцій і жага почуттів… За-ли-ши-ся… Тут і зараз. У примарнім світлі літепла. Зостанься із сьогоднішньою впевненістю твоїх рук… Затули від розпачу, бо ж до снаги… Бо ж інакше – впаде цей світ… Світ сьогоднішнього… […]
Лис 6 2014
Венеційська маска. Біль. Фрагмент
І знов, як завжди… Мусила пізнати ще й твій біль, моя найпевніша і найвишуканіша маско. Розвіялись чари венеційського карнавалу, і спізнала твій біль. Та – твою справжність. Пощо ти торкнувся тієї ніжно-звабливої фарби на її щоці? Прекрасна чужинка, дивовижне творіння старих майстрів, вона полонила чаром якоїсь інакшості та незвичності. Пригадувались давні мадригали й менуети, а думки […]
Сер 20 2014
Червнева спека. Втеча
*** Складалося враження, що безум огортає усе навколишнє. Свічки каштанів перетікали у спеку й суцільним пінним шумовинням заповнювали свідомість. Хотілося втекти бозна-куди, подалі у запінену й запашну безвість; туди, де зникає поспіх, турботи і щоденна, щохвилинна гризота думок. Вони обступали щільним колом, мов з ножем до горла, і чекали-чекали чогось… Ба ні, то начеб […]
Сер 3 2014
Канатоходець. На линві над буттям
Це був сон. Просто страшний сон – не більш того… Ці три роки життя. Чи – точніше (й чесніше!) – існування, коли дотліваєш із дня у день, коли тепла вже не вистачає й на себе самого… Він нервово гортав сторінки потертого записника, нарешті вирвав з нього кілька сторінок, і, зім’явши, пожбурив у куток… …Скільки іще таких […]
Лип 30 2014
Асфальтові лабіринти
Сніг падав і червонів, змішуючись із плямами на асфальті. Мальви не виживають у місті. Вони замерзають в байдужості й порожнечі. Нещирість блискучих вітрин штовхає до темних провулків, де губиш себе у пошуках Мінотавра. …Знаєш, а Фрейд був у тім лабіринті й ласкаво називав сина Європи – Ід. Це він, самотній Ід, темний і непричесаний, […]
1 2
Останні коментарі