Чер 22 2014
Невипадкові зустрічі
Про зустрічі людські…
«Ну що таке сьогодні людське спілкування? Суцільне убозтво. Як поглянеш, що тепер називають прекрасним словом «зустріч», опускаються руки. Зустріти когось – це вже подія. Людина має переживати потрясіння, як відлюдник, що побачив іншого відлюдника на обрії пустелі через сорок днів самотності… Усі живуть так, наче ніхто вже більш не вірить у людські зустрічі, у цю божествену можливість пізнати ближнього» (Амелі Нотомб)
Людина знаходить і пізнає себе у очах ближнього. Ми – живемо в соціумі та у діалозі й полілозі. «Спочатку було Слово» – це можна сказати не тільки про народження світу, а й про народження людини соціальної та її свідомості.
От і шукаємо співрозмовників, опонентів та просто нових зустрічей. Поспіх чи заклопотаність часто зводять цінність зустрічі нанівець. І втрачається цінний шанс побачити світ і себе трохи інакше.
Перехожий, супутнику чи звичайний зустрічний, ти можеш бути не звичайною випадковістю, а уроком чи подарунком долі… Тільки треба вчасно це зрозуміти і бути відкритим для нового й часом дещо незвичного.
Ставлення до іншого може бути визначеним з першої миті, а може змінитися залежно від того, наскільки пізнаєш людину і її світ. Кажуть, що велике досягнення – зрозуміти ворога та навіть порозумітися із ним. І немала втрата – позбутися друга… Хоча – чи й була та людина другом? А ми – їй?.. Пізнавати інших – це пізнавати й себе… поступово – крок за кроком, слово за словом, сторінка за сторінкою… До якихось сторінок повертаєшся з радістю, до інших – зі щемом і жалем. Або – із відчуттям гіркоти й розчарування… у іншому чи – у собі?
Хто ми у цім житті – перехожі?..
Кажуть, що Марсель Пруст і Джеймс Джойс мали єдину зустріч у житті – коли їхали разом у таксі. І за увесь час спілкувалися тільки про те, скільки коштуватиме проїзд… Це був шанс чи зустріч-втрата?..
Не кожну сторінку хочеться перегортати, щоб ніколи не повернутися. Найважливіші слова лишаються із нами назавжди.
Чер 22, 2014 @ 18:40:04
Чер 23, 2014 @ 15:56:23
Спасибі, Крісті )
Чер 22, 2014 @ 21:32:36
цікаві думки
Чер 23, 2014 @ 15:54:32
Дякую щиро, Олександре))
Чер 23, 2014 @ 18:58:20
/Пізнавати інших – це пізнавати й себе… поступово – крок за кроком, слово за словом, сторінка за сторінкою/(с)
Ціла філософська концепція, на схожому принципі базується інтегральна йога Шрі Ауробіндо
Чер 24, 2014 @ 13:48:35
Так усе збираємося поговорити детальніш про ці течії ;)) а у мене руки не доходять, з чого саме починати читати, бо у цій сфері я поки десь на рівні первинного ознайомлення із питанням)
Чер 23, 2014 @ 19:37:16
Самые важные слова остаются с нами навсегда. — хочеться в це вірити…
Чер 24, 2014 @ 13:40:43
Дякую, Люсі)
рада тебе бачити )
Чер 23, 2014 @ 19:37:59
Чер 23, 2014 @ 22:20:44
Дуже гарне есе, Агато! Зустріч з людиною – це завжди подія… Але я часто згадую слова Тарковського, сказані ним в одному з інтерв’ю – одна справа знайомитися, а інша – роззнайомлюватися… Це завжди – пригода, одним словом, яка невідомо чим закінчиться…
У Вас дуже затишна сторінка тут))
Чер 24, 2014 @ 13:40:00
Слушна думка) Дякую, Ліліт))
Так, і спілкування, і відносини залежать не лише від нас, а й від іншої людини… і від того, як хто сприймає і реагує на різні речі, на поведінку… від збігу чи відмінності систем цінностей. Від того, із чим хтось готовий миритися, а із чим — ні…
Часом ми певний час щось толеруємо… і при цьому питання — “відпускаємо” якийсь дискомфорт від певних слів чи дій людини чи накопичуємо негатив до критичної маси?.. Зраджуємо при цьому щось у собі чи бачимо, що то — особиста справа людини?..
Не усі речі є “особистою справою”… тому тут не одразу легко визначитися…
…а загалом, кожна зустріч, і кожна розлука мають навчити нас чомусь щодо й нас самих) Адже за собою завжди видно менше
Ліліт, щиро рада Вам, і можливості поміркувати над актуальними питаннями ))